Просфора 2.1

З настанням днів святкування Нового року завжди християни, та й не тільки вони, отримують поживу для своїх роздумів. І як зажди це час, коли люди не лише роблять плани на наступаючий новий рік, але перш усього аналізують рік минулий. Що в ньому було особливого? Чим можна похвалитися перед собою? За чим сумувати? Що було не так? Що можна було змінити? Чого соромитись?

Мудрий Еклезіаст колись говорив про це так: “Є час розкидати каміння, і є час каміння збирати…” Що ж це насправді означає для нас з вами?

На превеликий жаль, усі ми будучи підвладними пристрастям, маємо як наслідок цього одну величезну ваду. Ми не можемо адекватно оцінювати ситуацію. Майже ніколи чужу, і тим більше ту, у котру потрапляємо самі. Ми можемо собі думати про неї, ми можемо собі усіляко розмірковувати про неї, ми навіть можемо бути впевнені у тому, що можемо якимось чином визначити у суперечці хто є правий, а хто винний! Але ось тут і самий час згадати про існування двох дуже влучних понять: є об’єктивна точка зору, та яка цілком відповідає реаліям, але є й суб’єктивна, тобто наша з вами, часто помилкова та невірна. Читати ще… »

Закінчивши проповідь, священик помітив хлопчика, що довше всіх парафіян уже не в перший раз затримувався в церкві. Видно було, що його щось турбує. Підійшовши до хлопчика, він поцікавився, чи зможе він чим-небудь йому допомогти.

— Скажіть, пекло правда існує? — підняв повні переляку очі хлопчик.
— У тебе щось трапилося? Покайся перед Богом, розкажи мені, — запропонував священик.

— Кілька днів назад собака вкусив мого молодшого брата. І я зі злості забив цього собаку ціпком до смерті.
— Не засмучуйся так, — спробував заспокоїти його священик. — Ти вже покаявся, і Бог простить тебе. Читати ще… »

Якось сліпий чоловік сидів на сходинках будинку з капелюхом біля ніг, і табличкою з написом: “Я сліпий, будь ласка, допоможіть”. А ж ось, один чоловік проходив поруч та й зупинився. Він побачив інваліда, у якого було усього лише кілька монет у його капелюсі. Він кинув йому пару монет, і без його дозволу написав нові слова на табличці.

Він залишив її сліпій людині і пішов. До кінця дня він повертаючись побачив, що капелюх вже був дощенту повним монет. Сліпий упізнав його по кроках і запитав, не він бува не є тим чоловіком, що переписав табличку. Сліпий також хотів довідатися, що саме він написав.Той відповів:

— Я не написав там нічого такого, що було би неправдою. Я просто написав її трохи по-іншому. Він посміхнувся і пішов. Читати ще… »

Один мудрець, відомий як геній століття, наставляв своїх учнів із джерела мудрості, що здавався невичерпним. Він приписував усі свої знання товстому фоліанту, що зберігався на самому почесному місці. Мудрець нікому не дозволяв відкривати цю книгу.

Коли він помер, його учні, вважаючи себе спадкоємцями, поспішили відкрити книгу, жагуче бажаючи володіти тим, що вона містить. Але вони були вкрай розчаровані, коли знайшли, що в книзі виявилася пописана тільки одна сторінка… Читати ще… »