Тут всі пишуть про війну… Я не знаю кому вона потрібна, і взагалі мало розбираюсь в тому, що там відбувається. Але як небайдужий українець я хочу сьогодні стати на бік маленького, але вільнолюбного народу. Я не знаю, чи у всіх наших націоналістів і патріотів хватило б сили і мужності взяти в руки обріз і захищати свою землю. Особливо тих, які називають себе “козаками” і сторожують брану до Києво-Печерської Лаври. Але я вже бачу, що це зробили братній нам грузинський народ.
Коли бачиш війну, то всі оці наші проблеми якось виглядають несуттєвими. Коли бачиш відео мертвих і при тому - не винних людей мимоволі розумієш, що життя дуже швидкоплинне і часто з нашою допомогою зовсім без змісту…
Нехай ця війна, яка реально зможе стати і нашою з вами війною, стане сьогодні усім нам пересторогою. Нехай пригадає нам, що патріотизм - це риса кожної нормальної людини. А люди, котрі перестають вважати на свій народ - перестають бути людьми. Христос не був шовіністом, але прийшов перше “до загинулих овечок” єврейського народу.
Українські прислів’я :
Хай росіянин з “УПЦ” митрополит Агафангел і далі публічно-показово молиться за поразку грузинів, і перемогу свого народу, відробляючи путінські медальки. Це його право. Але наше право гнати таких юд зі своєї землі, і не пригрівати і не годувати їх. Бо наша війна розпочинається не тоді коли бомби вже на голови скидають, а тоді коли гостіпочинають жити на нашій землі так, ніби нас взагалі не існує.
Я видалив всяке падло зі своїх френдів журналу, яке вважає Росію справедливою і демократичною державою. Ніякі ви мені не френди і не православні брати. Той хто співчуває убивцям - гірший за самого вбивцю. А той хто має руки в крові - ніякий не православний, і тим більш ніякий не християнин.
В чем сила брат? Кто сильнее тот и прав! (Брат-2)
Фотки за нині з Одеси. Взяті тут http://ua.od-news.com














Це, напевне, перший україномовний автономний блог православного священика. В ньому автор систематично знайомить усіх бажаючих зі своїми високопобожними, або ж навпаки - абсолютно пустими думками, які здалися варті для занотовування. В будь-якому випадку, уся інформація поміщена тут у блозі не представляє ніякої цінності.
Проте, ви завжди можете фінансово підтримати наші проекти, використовуючи гаманець Z843892850542 для грошових переказів, чи будь-який інший спосіб підтримки за бажанням. Спаси Христос!
Вася Помаранч
Серпень 12th, 2008 at 5:22 pm
Вважаю Вашу позицію незбалансованою. Напад Росії на Грузію - ще не привід ставати з кремлефоба русофобом. Це не по-християнськи. І обзивати людей, страждаючих імперськими заморочками також не варто, імхо
admin
Серпень 12th, 2008 at 5:28 pm
Я лише називаю убивцю - убивцею, а окупанта окупантом. Той хто схвалює війну - сам не гідний жити на цій землі.
Netuttobulo
Серпень 12th, 2008 at 5:39 pm
Тю, щось ви тут такого наговорили. Не з християнських позицій. Обріз в руки? А де заповідь любити ближнього? І взагалі патріотизм - вельми небезпечне почуття - якщо його забагато, він переростає в шовінізм, расизм, фашизм і подібні речі. З ним треба обережно. Християнське вчення, як на мене, не знає патріотизму - воно космополітичне.
До речі, читали Честертона “Наполеон із Ноттінг-Хіллу”?
admin
Серпень 12th, 2008 at 5:44 pm
Обріз в руки щоб захищатися, а не щоб нападати. Здоровий патріотизм не є гріхом, як і не є гріхом наприклад, гнів на гріх. Відкрию таємницю - церква не проти армії, і навіть є історичні моменти що й не проти смертної кари. ми живемо в реальному світі, а не в рожевій іллюзії того, що б хотіли бачити.
писи. на жаль - не ще до “Наполеона” не дойшов, але я виправлюсь обов’язково )
Вася Помаранч
Серпень 12th, 2008 at 5:53 pm
http://pritvor.kiev.ua/forum/index.php?showtopic=2942&view=findpost&p=48532
Netuttobulo
Серпень 12th, 2008 at 5:56 pm
проти здорового патріотизму нічого не маю, лише застерігаю проти нездорового. Гнів на гріх - те, що відмерло в більшості вірян, а вкрай нам необхідне. Але вбивство не може бути виправдане ніяк. певно, що церква мала пристосовуватися, але Христос ніколи не йшов на компроміси.
admin
Серпень 12th, 2008 at 6:02 pm
Колись я слухав лекцію якогось мудрого чувака. Так от він там розповідав, що Володимир Великий, котрий прийняв віру святу, відразу ж відмінив смертну кару. І тільки митрополит якийсь (вже не згадаю який саме) кидався в ноги і слізно просив повернути страту. Без такого стимулу люди звіріли, а на двір було страшно виходити.
senta_ki
Серпень 12th, 2008 at 6:19 pm
Про події в Грузії не тільки складно, але і не потрібно мовчати. Ми є свідками подій, про які треба говорити вголос, кожен зі своєї трибуни. І справа тут не у русофобії чи русофілії, воєнні дії на території Грузії вже надто далеко відійшли від теоретичного концепту “спонукання до миру”. Водночас, це та сама пробна куля, що запускається, аби перевірити реакцію світового співтовариства. Якщо все закінчується безболісно, то можна реалізовувати нові плани. Думаю, всім нам є місце в цих гіпотетичних планах, тому ми тим більше не можна лишатися байдужими, бо в якийсь момент навколо не лишиться геть нікого, хто б міг сказати щось нам на підтримку. Щиро, якщо хочете по-християнськи. Адже християнству не властиве апріорне пораженство.