Всім мої найщиріші вітання. Давно не було тут моєї писанини, але ось назріла чергова тема. Декілька днів тому одна з читачок з прекрасним іменем Оксана залишила тут коментар, на котрий я відповідати саме як на “коментар” не хочу. Я подумав, що тут варто буде написати особливий пост. Отож - почну з самого початку.
Особливість мого служіння така, що я вимушений постійно бути на очах людей. І хоча це для мене не є тягарем, все ж часом бути занадто серйозним було б гріхом. Отож, як і всяка людина я знашов для себе спосіб відпочинку він напруженої роботи. Отож якщо б блоги до цього часу не були б видумані - я б напевне придумав їх сам. А що: погодьтесь, в блоговеденні є дуже багато позитивних сторін. Основна з них - вчить людину концентруватися, бути зібраною, ну й якось навіть влучніше формулювати власні думки.

Для мене ці речі дуже очевидні і близькі. Не знаю як хто з вас, але мені приходиться дуже часто зустрічатися з людьми які один одного не розуміють. От пожартує хтось, навіть влучно, але жарт проходить мимо. Його не розуміють. Або коли люди сперечаються: говорять кожен про своє, але часто навіть обидва не розуміють головного.
Так само, чи навіть ще у більшій степені у блоговеденні. Ти можеш займатися ним постійно, записувати навіть тисячі своїх думок, і навіть при цьому писати часто і дуже часто, але читачі тебе розуміти не будуть. Або, точніше - буде кожен розуміти в степені власної розпущеності. Мені зовсім байдуже, коли рейтинг блогу падає. Все-таки, я веду його не для читачів, а для себе. І хоча я можу впливати на нього штучно, для мене такі ігри не цікаві.
Може хто пригадує, десь рік тому я писав про секс. Пошуковики й дотепер приводять людей на сайт за запитами типу “голі дівчата для сексу” чи “хлопець з двома членами фото “. І я знаю, що коли писати про те, що людям подобається читати - тебе читати обов’язково будуть. Та й знаю, що навпаки - як тільки напишеш щось неприємне - ти станеш гидкий тому, хто не розділяє твоїх поглядів, і наступного разу до тебезайдуть вже через декілька тижнів, і то - випадково.
Тепер ще одне. Я сильно поважаю і люблю усіх розумних людей, незалежно від конфесійної приналежності. Думаю, треба буде це речення зробити слоганом блогу
Інша справа, що мені складно розуміти якими критеріями щодо вибору конфесії послуговується та чи інша людина, якщо здорових аргументів у неї немає зовсім.
Дивіться. Людей можна поділити на декілька категорій:
Коли я пишу шось про католицизм, сектанство чи про інші збочення я не пишу це для того, щоб принизити чи образити. Я просто хочу закликати вас подумати про себе здорово і критично. Я викликаю вас на здоровий християнський діалог. Невже може бути щось важливіше від стосунків з Христом? Ні, не може! Тому, вибір “церкви”, це зовсім не вибір того місця де ми проведемо дві години у недільний день. Це щось набагато більше і важливіше.
Ви проти того що я пишу? Ну, поговоріть зі мною про це. Доведіть свою власну думку! Мені не страшно, коли мене називають “мракобісом” чи подібними словечками. Але за кожне-кожнісіньке слово треба постояти, і обгрунтувати його. А то ніякі, тим більш навколоцерковні суперечки, толку не дадуть. Тільки шкоду. Не хотілося б тиснути на когось авторитетом свого сану, чи диплому чи ще чогось там. Краще, щоб люди самі зрозуміли, що для мене питання церковні дуже часто набагато важливіші від більшості з вас. Хоча б в силу того, що служіння Церкві я обрав один раз, і на все життя. При чому, цілковите і майже без залишку. І тут вже я не граюся.
Ну, поки все )
Якось воно сумбурно вийшло.)) Нічого - наступного разу може буде краще. Дочекайтесь ![]()
Це, напевне, перший україномовний автономний блог православного священика. В ньому автор систематично знайомить усіх бажаючих зі своїми високопобожними, або ж навпаки - абсолютно пустими думками, які здалися варті для занотовування. В будь-якому випадку, уся інформація поміщена тут у блозі не представляє ніякої цінності.
Проте, ви завжди можете фінансово підтримати наші проекти, використовуючи гаманець Z843892850542 для грошових переказів, чи будь-який інший спосіб підтримки за бажанням. Спаси Христос!
serge
Червень 25th, 2008 at 11:20 am
ви справді думаєте що між православ”ям і католицизмом є велика відмінність ?
адже обидві Церкви мають тисячолітню історію, приклади святих і так далі…
католицизм наразі є політизованим, це факт, але ж подивіться на Церкву московського патріархату!
admin
Червень 25th, 2008 at 11:30 am
Я зовсім не маю на увазі політику! Я говорю про основи духовного життя, про ключові цінності релігії, про святих, про зміну канонів і апостольських форм існування Церкви.
serge
Червень 25th, 2008 at 12:09 pm
я на приклад мало в цьому розуміюсь — ви можете мене переконати ?
Віктор
Червень 25th, 2008 at 12:17 pm
//Коли я пишу шось про католицизм, сектанство чи про інші збочення//
Отче, якось не comme il faut ставити в один ряд католицизм, сектанство та інші збочення.
admin
Червень 25th, 2008 at 12:31 pm
Я можу допомогти вам більше дізнатися про це. Але так шоп аж “переконати” - залежить не від мене )
admin
Червень 25th, 2008 at 12:38 pm
Віктору: Я поки не писав про екзальтовані самонавіювання католиків які приводять навіть до стигматів, чи про те, як святі угодниці в пориві пристрастей до “Улюбленого Ісуса” відчували буквально оргазми у храмі, чи навіть про звичайне “панібратство” з Богом, де святим подвижниками благочестя Христос являвся і диктував книжечки ))) Думаю, це таки збочення. До речі, цікаво було б почути думки саме католиків, котрі знають і про Франциска, і про Терезу, і про Анжелу )
Віктор
Червень 25th, 2008 at 12:42 pm
і все ж католиків зі збоченцями порівнювати не варто. Бо і серед православних вар’ятів вистачає.
admin
Червень 25th, 2008 at 12:48 pm
Так ви праві. Тільки разниця у тому, що їхні збочення у них задекларовані і офіційно підтримуються, а наші у нас викликають тільки нерозуміння і загальне співчуття. Ніякого потакання. Є різниця?
Віктор
Червень 25th, 2008 at 12:52 pm
очевидно є.
duvosvit
Червень 26th, 2008 at 5:17 pm
“служіння Церкві я обрав один раз, і на все життя”
служіння Церкві чи Богові?
а порадьте, як бути з людьми, котрі кажуть, що вірять в Бога, але не дотримуються церковних канонів, не постять, не сповідаються, взагалі не ходять до жодної церкви?
admin
Червень 26th, 2008 at 5:23 pm
Думаєте, я скажу вирізувати їх як собак? )) Ні! Як бути? Любити. Першим в рай увійшов не Йоан Хреститель, ні навіть Богородиця. А знаєете хто? Маньяк і убивця, розбійник.
Ну, ще й таке. Бога поза Церквою не існує. Принаймні Того який Сущий.
duvosvit
Червень 26th, 2008 at 5:31 pm
я знаю, що їх треба любити. і я їх люблю:) але чому вони розчаровані у церкві чи церковнослужителях аж настільки?
“Бога поза Церквою не існує”
??? ви це серйозно? не погоджуюсь!
admin
Червень 26th, 2008 at 6:14 pm
1) З точки зору “природи Бога”, Він справді всюдиприсутній та необмежений, навіть всеблаженний. Проте, з точки зору природи людини, вона поза Церквою не може з Ним зустрітися “лицем до лиця”. Якщо б таке було можливе, - потреби в Церкві не було б.
2) Чому вони розчаровані у церкві чи церковнослужителях аж настільки?
По-перше тому, що служителі справді дають підстави їм не вірити. Але люди які приходять щоб бачити в храмі тільки святих не повинні думати, що там зустрінуть їх напевне. Я вже колись писав про те: святим церква не потрібна. А як би там були виключно святі - нас би туди не пустили )
duvosvit
Червень 28th, 2008 at 3:42 pm
я не вивчала богослов”я і не можу і не хочу вступати на рівні з вами в дискусію, просто випала нагода з”ясувати для себе деякі речі, які давно “мучать”
що значить зустрітися з Богом лице до лиця? якщо я (кажу “я” узагальнено) молюся, дивлячись на небо, а не на образ, якщо я не б”ю в піст поклони чи не виконую ще якихось дій, усталених Церквою, то значить - я не маю Бога в серці?
duvosvit
Червень 28th, 2008 at 3:49 pm
якщо дістаю вас своїми допитами, то кажіть, не встидайтеся
admin
Червень 28th, 2008 at 3:56 pm
Зустріти Бога “лицем до лиця”, це жива реальність зустрічі з Богом. Не просто “десь тут Він теоретично мав би бути”, чи “швидше за все Він мене чує”, але реально зустріти Його таким, яким Він може тільки зявитися людям. В православних не прийнято ділитися власним духовним досвідом, щоб я міг зараз отут розповісти про себе. Просто справжні зустріч з Христом настільки реальні, що коли вони відбуваються - ти вже не просто перестаєш сумніваєшся в цьому. Це жива реальність, це - живе спілкування, заради якого тепер і варто жити.
GLORIA
Червень 28th, 2008 at 11:32 pm
Просто справжні зустріч з Христом настільки реальні, що коли вони відбуваються - ти вже не просто перестаєш сумніваєшся в цьому. Я таке відчувала.Я греко-католичка.Виходить я в омані?
admin
Червень 29th, 2008 at 12:52 pm
GLORIA: Я не Господь Бог, щоб казати чи з вами зустрічався. Єдине, що я впевнений так це те, що в католицизмі зустрічі з справжнім Богом - це винятки, доступні одиницям. Чому саме - це вже тема окремої розмови. ) А щодо вас особисто… Я чув що колись на війні чоловік рятуючись стрибнув з палаючого літака і не розбився. Думаю, так повезло не багатьом.Хоча він на власному досвіді переконався, що спасіння саме таким чином можливе. Православя дає людині стовідсотковий шлях до спасіння. Навіщо ж на собі випробовувати виключення з правил? )
duvosvit
Червень 30th, 2008 at 10:04 am
нне нам, простим смертним, реально зустрічатися з Богом “лицем до лиця”; мабуть, це можуть лише якісь надзвичайні люди або священослужителі (та й то не всі)… я просто знаю і вірю, що Бог всюди і завжди зі мною ))