Не знаю чого це ознака - старості чи навпаки - дитинства, але я завжди радію коли знаходжу на дорозі якісь копійки. Гривні я не зходив ніколи. В дитинстві був якось підібрав рубль, і ще два рази виграв лотерею по рублю. А так - переважно весело підношу з дороги монетки. Бувало п’ять, десять чи навіть двадцять п’ять. Пятдесят не знаходив чомусь ніколи.
А ще колись давно, але дуже ефектно мені наснився сон, в якому я просто таки ходжу по травичці і збираю монети. Здається, от там точно були вже по 50 коп. і металеві гривні. Пригадую, в мене тоді було чітке відчуття того, що вони “нічиї”, і мені за те що я їх збираю “нічого не буде” ))

Людям шкода губити великі монетки. Шкода губити великі, і лінь підносити дріб’язок. І от коли нагинаєшся піднести щось то точно знаєш, що це не ти перший оту копієчку побачив. Її вже бачили десятки пар очей, але не піднесли - соромно. Я от не вважаю, що піднести загублену монетку це принизливо. Принизливо красти. Чи опускатись до рівня коли отой самий дрібязок просто викидають через його “дрібязковість”.
Це все вступ. Розповісти треба тут як мене нині неприємно вразила одна продавщиця в магазині. Купляю два морозива по 1.90, даю 5 грн. Дає морозиво, і швидко так 10 копійок. Потім з потугами “шукає” гривню, щоб відволікти мене від того, що насправді відбувається )
Я бачу, що вона має таку тактику “комерційну”. І справа не в тому, що вона в мене вкраде отих десять копійок. Справа в тому, що я не люблю коли мене сприймають за остаточного дурня, котрий не може рахувати до двадцяти. Поки ше було трохи часу до автобуса я вирішив її присмирити пастирським увіщеванієм. Я вголос сказав, що оскільки вона любить гроші, але не уміє їх рахувати, я зможу час від часу приходити до них в магазин і вчити рахувати. І звісно, безкоштовно. )
Продавці! Будьте чесними. Мені хоча лестить, що усі ті хто мене обманюють греко-католики (у нас тут всі такі), все ж час від часу вчу як треба рахувати. Побійтесь Бога чи шо.. Оті двадцять копійок швидше за все я б і так їй залишив. Але знайте - на крадіжках свого достатку надовго не побудуєш.
Ось так, мучачіки, сьогодні знову добро перемогло зло. )
Це, напевне, перший україномовний автономний блог православного священика. В ньому автор систематично знайомить усіх бажаючих зі своїми високопобожними, або ж навпаки - абсолютно пустими думками, які здалися варті для занотовування. В будь-якому випадку, уся інформація поміщена тут у блозі не представляє ніякої цінності.
Проте, ви завжди можете фінансово підтримати наші проекти, використовуючи гаманець Z843892850542 для грошових переказів, чи будь-який інший спосіб підтримки за бажанням. Спаси Христос!
duvosvit
Червень 10th, 2008 at 5:38 pm
порадьте ще якесь “увіщеваніє” на випадок, коли замість решти в магазині систематично видають цукерки… хоч би ще смачні, а то…
admin
Червень 10th, 2008 at 6:18 pm
Ха! Протів цукерок в мене є така фраза: “Жіночко, ви що - тепер і такі гроші приймаєте? Так я за них наступного разу у вас хліб буду купляти”
Володимир Wombat
Червень 10th, 2008 at 6:34 pm
“Ось так, мучачіки, сьогодні знову добро перемогло зло. )”
я Вас цитую ))
mehanik
Червень 10th, 2008 at 10:37 pm
У мене чомусь немає такої звички перевіряти здачу. В основному покладаюсь на порядність продавця
admin
Червень 11th, 2008 at 6:59 am
mehanik:Сподіватись на порядність продавця? ))) Бу-га-га! ))
g_i
Червень 14th, 2008 at 4:36 pm
От дєла:)
а я такий добрящий шо як “нема здачі” то тичуть всякі жуйки (шо мені сто лєт не нада) чи ще якісь дурниці - то я беру і всьо..:)