Просфора 2.1

Останнім часом трохи змінив картину своїх френдів. Як видно це дуже корисна справа. Можливо хтось і себе вважає живими супер-пупер класиками укрсучліту і взагалі світової літератури - для мене це смішно. Люди взагалі, як би це висловитись…ну не те що набридають, але просто ти їх взнаєш чи шо… Взнаєш повністю, вивчаєш настільки, наскільки сама людина розкривається в тому клятому ЖЖ. Ну, а потім - стає вже точно прогнозована і звідси - нецікава.

Багато нових “вебдванольних” сервісів відмовились від терміну “френди”, замінивши його на терміни більш нейтральні. Френд - це друг. А друг це завжди відповідально. І навіть в онлайні. Отож - міняти френдову політику час від часу в ЖЖ здається корисно. Не просто заради ”френдоциту”, щоб стерти когось і “помститися” за щось. Просто необхідно щоб відкривати стрічку і тобі по-справжньому було цікаво читати. Не тільки “виконати обовязок” жж-юзера.

Зазначу, я в мережі сиджу тепер “постійно”, а значить, читаю( або переглядаю) усі без винятку пости френдів. Я не говорю про “цікавість” для тих людей, котрі бувають тут раз на тиждень.

А ще, цікаво таке. Найбільш побожними і світлими є журнали людей, які їх роблять такими зовсім не бажаючи цього. Для багатьох чудових людей це абсолютно природньо. У той же час представники касти духовенства, які вже так щільно наполонили простори ЖЖ, свою світлість і побожність переважно тільки вдають. От справді - вдають хто як може. Хтось з більшими зусиллями, а хтось з меншими. Але оцю штучність і награність особисто для мене видно навіть неозброєними очами. Я ту звісно, не осуджую нікого. Навіть похвалю: нумо, браття, нести світло для світу як можемо. Бог обрав нас усяких: сліпих, кривих, калік щоб ми інших робили зрячими, рівними і здоровими. Можливо в такій світлій меті варто не сильно зважати на засоби?