Просфора 2.1

Я дуже люблю проповідувати. Точніше - просто розповідати людям про Бога. Часом тільки під час розповідей комусь сам починаєш розуміти власні слова, котрі жили в тобі в середині, і просто чекали свого часу…

В нас в академічному храмі на великі свята, чи просто коли дуже багато людей проповідую тільки я. Не доручаю такі важливі речі будь-кому. Студенти ті що розумніші - уважно слухають. Ті, котрі випадково потрапили в стіни школи - слухають неуважно, точніше просто стоять “бо так треба”. “Звичайні” люди, найчастіше, слухають дуже уважно. Здається, коли я на відпуст вихожу з хрестом в руках вони переконані, що зараз я почну своє многоглаголаніє. Вони зручно сідають на лавки, і відкривають свої вуха серця.

Так стається, Промислом Гоcподнім, що дуже часто ми слухаємо читання з Євангелій в яких розповідається як Спаситель сцілював чи навіть воскрешав людей. Для людей які часто ходять до храму (точныше систематично) оці всі речі мимоволі стають одноманітними. І ніби інші історії, інші люди, інший час - але сенс все одно той самий: Бог нас любить, і не може пройти повз будь яке прохання чи будь-яку нашу скорботу.

Пригадуєте, як Христос воскресив Лазаря? В той конкретний момент, наскільки я розумію, Він зробив це зі співчуття саме до сестер - Марфи і Марії. От що значить бути справжньою сестрою чи братом, до речі, - явити свою любов так, щоб сам Бог допоміг нам її реалізувати в найвищій степені.

Так от я продовжую. Чому ми часто говоримо і читаєму у Євангелії про хвороби? Так саме тому, що фізичні хвороби біблійних персонажів є не чим іншим, як проекцією наших з вами духовних і душевних хвороб! А кому потрібно говорити про хвороби як не хворому? Кому цікаво слухати про спорт як не уболівальникам і гравцям? Кому цікаво дізнаватись про ньюанси деревини як не столярам, а про дефрагментацію системного диска фанатам комп’ютера? =)

Ми ж з вами хворі. Бог бачить це, але і любить і жаліє нас. Тому часто б в храмі нагадує нам про реальну небезпеку, котра може підстерігати кожного. В католицькому катехизмі про це написано дуже страшно: “Останні речі: смерть, суд, пекло!” Насправді Бог приготував нам інший шлях, значно приємніший духовно, але важчий фізично. Кожного дня нам потрібно боротися з самим собою, ломати свою волю, викорінювати залишки будь-яких пристрастей.
І тільки та людина, яка на власному досвіді пізнала який благий Господь, повірте, ніколи вже не буде отримувати повного задоволення від гріха. Навіть тоді, коли буде чинити його.

Ця неділя - спомин про сцілення сліпого. Христос і його сцілив, відкривши йому фізичний і духовний зір. Чого бажаю я і нам з вами.