Просфора 2.1

Кажуть, усі геніальні люди дуже розсіяні. Якщо це так, то я дуже радий, що сьогодні вкотре я опосередковано довів народу свою власну геніальність. Короче, я сів в автобус (звісно, щоб не запізнитися на пари) котрий йде швидше від прямого, але з нього треба пересісти на інший.

Предаваясь любомудрію вкупі з богомислієм очнувся я тільки тоді, коли автобус мене почав вести тими шляхами, котрі за останні років п’ять я точно не бачив своїми чотирма очами. Отут і пригодився мені мій баритон, котрий зазвичай використовується тільки в богослужбових цілях. Я так почав орати шоп шофер зупинився, шо своїми безумними глаголами вельми налякав усіх пасажирів з дітьми, та інших, доволі мирних жителів, які й не підозрювали про таку небезпеку з мого боку.

І хоча, насправді, нічого такого особливого не сталось, я відчуваю як непомітними кроками в мою молодечу натуру входить старість, тлінність і страсність. Ну, й звичайно, розсіяність. Від якої визволи усіх нас Господи. Амінь.