Просфора 2.1

Недаремно наш народ придумав приповістку про те, що якщо Бог і хоче когось покарати, то перше - відбирає розум. І коли це
стається, то зайвий раз про те що хтось здурів в принципі й згадувати не треба. Шо тут ще скажеш - коли дурак. Поспівчуваєш, помолишся собі під ніс тихенько, та й йдеш собі далі.

В нас в Тернополі живе така собі бабуся. Напевно немає людини котра б її не зустрічала. Вона постійно ходить у ”публічних місцях”, голосно кричить, лається до когось, проклинає і матюкається. Підлітки зазвичай полюбляють таки з неї сміятись - чим не живий клоун. Ті вже хто розуміє що це її хвороба, намагаються уже змусити себе не звертати на неї уваги, якщо це звісно, буде можливо.

А от відкриваю я газетку, і бачу заміточку про те, як в тому ж- таки Тернополі місцеві семінаристи уніати замислили, і як напевно і привели в дію свій досить-таки дивний задум: переодягнули одного студентика на Ісуса Христа, посадили на ослика і почали гратися в “бога”. Однокласники стелили йому віття, а він гордо вїзджав. Короче, - все по-біблійному. Але чи справді усе?

Пригадую я на початку року я писав про своє відвідування католицького храму зі свірятами, чучелами, фонтанами і голосною музикою. Тоді на мене усі нападали: як це так, не розумію я самого смаку Різдва, позбавлений будь якої поваги до почуттів віруючих. Потім я з сайтом переїхав, і саме та стаття пропала. Але я не забув, що саме там було десь більше двадцяти коментів )

Отож повернусь до газети. Цитата:

Для виконання ролі Ісуса Христа семінарист Ярослав Шевчук відпускає бороду. Для цього він отримав спеціальне благословення владики. Адже носити бороду семінаристам заборонено

Значить так: бороду носити заборонено, а гратися в Христа-Спасителя - будь-ласка! Що ж важливіше? Чи ці люди є адекватними? Читаю далі:

Таке дійство ми організовуємо, аби піднести подію, яку святкуватимемо у неділю – в’їзд Ісуса Христа у Єрусалим, аби зворушити цим мешканців нашого міста, - каже секретар комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ.

Якщо ціль Церкви - зворушити, то думаю пару раз прокрутити “Титанік” вийде не менш ефектніше. Я плакав навіть тоді, коли вдруге дивився то кіно ) Ціль Церкви - приводити людей до Христа, обожувати їх. Клоунство і лицедійство завжди вважалися в християнській апостольській традиції гріховними речами.

Отож, завіса европейського “церковного” плюралізму і “догодження” людям поступово накриває і нашу Вкраїну. Ще не довго, і я вимушений буду писати ще про гірші речі. Про песиків у католицьких храмах, пригадується, я вже згадував.

Цитата нашого Христа:

Готуюся до цієї ролі перш за все духовно – в молитві та покорі, - каже він. - З однієї сторони радію, що мені дісталася така роль, проте разом з цим усвідомлюю, яку велику відповідальність це покладає на мене.

Духовна гординя, це початок людської погибелі. В католицькій церкві вона де-факто пропагується, її навчають і виховують у вірних. І це про що пишуть - тільки, звичайно вершина айсбергу, який видно сторонньому. Основне, що відбувається в середині тих людей, того бідного Ярослава Шевчука- Ісуса Христа, тих людей які це придумали, благословили і організували.

Джу страшно, коли ти бачиш як на очах люди тупіють, і навіть не можуть збоку побачити навіть комічність свого стану. Психологи
зазвичай називають це масовим психозом. Феномен натовпу це типовий супутник і різних сект, секточок і псевдорелігійних чи
псевдонаціональних організацій.  Цікаво, чи не знайшлося жодного тверезомислячого католика, щоб сказав зупинитися, перестати шуткувати з Богом. Пригадати, що час Великого посту ще не закінчився.

А закінчити я хочу все-таки на оптимістичній ноті, зі згаданої статті:

Ослика для театралізованого дійства привезуть із Зарваниці безпосередньо перед початком у неділю вранці. Якщо ж він виявиться надто впертим та не захоче йти – будуть манити цукром, кажуть жартома семінаристи.

Сподіваюсь, що в ослика все вийшло.) Він напевне тоже семінарист, і за свій виступ отримав заслужену нагороду.