Зацікавив мене один (черговий) революційний проект проти ”канонічного” проізволу. Суть нашої справи полягає в наступному. Був собі один хлопець, котрий після багаторічного іподияконства у одного митрополита УАПЦ одружився і був рукоположений. З того часу вже пройшло років десять (принаймні, його дитині вже десять років). Потім цей священик не захотів жити зі своєю матушкою. Що він робить?
Він звертається до єпископа УПЦ МП з проханням прийняти його в клір. Той каже, шо по наших законах твій сан не дійсний, і навіть ніякі таїнства до часу твого приходу до мене тоже не дійсні. Почувши це, наш “раскольнік” очевидно поняв, шо і Вінчання його вже не дійсне, то ж вирішив поміняти свою матушку на більш новішу. Знайти її проблеми не уло, що врешті, він і зробив.
Далі подіїї розгорталися так. Архиєрей МП благословляє новий шлюб, пересвячує нерозумного отрока, і переводить громаду УАПЦ в МП. Згодом, отримує з Лаври за це від Сабодана законну награду, і насолоджується життям праведника і блюстителя канонів. У той час обманута і покинута жінка (до речі, благочестива і порядна, віруюча і десь трохи простодушна) сходить з розуму спочатку в переносному, а потім і в прямому значенні слова. До нині вона є пацієнтом психдеспансеру, і нещодавно отримала ІІ групу інвалідності через це. Зазначу - їй усього 32 роки.
Так от дружина якій тридцять років залишилася “без кола і двора” з десятирічним сином, а наш уже якісний і канонічний батюшка з новопосталою матушкою сотворили собі вже двоє дітей. Перша дружина, якій присягав той раб Божий перед Престолом йому вже не потрібна в принципі.
Мораль: Скажіть мені, будь-ласка, дорогі представники канонічності і високодуховності. Якими канонами можна виправдати такі діяння архиєрея? Чи знає він, що його вчинок привів до божевілля молоду жінку, і розбив сімю? Так, по канонам у вас, справді усе сходиться. Цікаво чи тільки совість при цьому у вас залишиться хоча б йоту Христовою. Такі люди не гідні не тільки сану, але й приналежності до Церкви. І не лише моя думка.
Я не хочу судити отого псевдоканонічного священика. Це його сімя, і він сам буде вирішувати як йому жити далі. Але архиєрей, який маніпулюючи канонами робить такі діяння вартий як мінімум нагороди - відправлення до дня святої Пасхи на спокій. А про те, що Суд Божий буде я навіть і згадувати не хочу.
Це, напевне, перший україномовний автономний блог православного священика. В ньому автор систематично знайомить усіх бажаючих зі своїми високопобожними, або ж навпаки - абсолютно пустими думками, які здалися варті для занотовування. В будь-якому випадку, уся інформація поміщена тут у блозі не представляє ніякої цінності.
Проте, ви завжди можете фінансово підтримати наші проекти, використовуючи гаманець Z843892850542 для грошових переказів, чи будь-який інший спосіб підтримки за бажанням. Спаси Христос!
тітка-вітка
Квітень 15th, 2008 at 10:42 am
“Запахло спиртом, сіркою і цапом”…
admin
Квітень 15th, 2008 at 10:46 am
Андрухович?
as
Квітень 15th, 2008 at 10:55 am
“Жесть” какая….
Надо было обращатся к действующуму епископу МП.
У нас в городе Витебске был подобный случай…