Просфора 2.1

1. Який гріх вчиняють люди, які курять, як звичайні сигарети, так і коноплі?
2. Що найголовніше під час Великого посту?
3. Чому коли помирає близька хороша людина і родичі звертаються до священика із запитанням “чому Бог допустив?”, то священик відповідає, що “шляхи Господні неісповідимі”? Це загальне пояснення, як правило малосвідомим християнам, а особливо тим, що в горі, нічого не говорить. Як можна краще пояснити?
4. Що буде з людиною, яка рідко ходить в церкву на служби?
5. Коли прихожанин має в церкві цілувати хреста і чи потрібно це взагалі?
6. Що робити жінці, яка вбила своє дитя в утробі і тепер про це шкодує?
7. Що робити хлопцю і дівчині, які живуть дошлюбним статевим життям?

1. Який гріх вчиняють люди, які курять, як звичайні сигарети, так і коноплі?

Очевидно, що курці, наркомани, алкоголіки та жертви усіх інших подібних хвороб грішать перш за все, врешті, як і усі грішники, порушенням першої Заповіді Господньої. На якомусь етапі їх духовного росту, а якщо точніше – таки деградації, банальна звичка перетворюється у пристрасть. Пристрасть – це слово з термінології святих отців та подвижників благочестя. Воно означає глибоко укорінений в самому людському єстві порок, корінь та джерело самОго гріха. Так-от, для затятого курця, ураженого уже пристрастю до куріння, богом ( тут звичайно, з маленької літери) стає вже цигарка чи шприц, чарка чи тюбик клею. В тому є порушення першої Заповіді. Другий гріх курця, не менш страшний, – це пасивне самогубство. Якщо відверті наркомани себе убивають відкрито і впевнено, то курці – за цигарки платять двічі. Вперше – продавцю, другий раз - здоров’ю. Отож, беручи до рук свою чергову цигарку добряче подумайте хто тут над ким має владу: ви над нею, чи вона над вами.

2. Що найголовніше під час Великого посту?

Стараймось сприймати піст як час свого духовного відновлення. Як православний християнин скажу, що під час Великого посту у нас все головне. Тут другорядних речей просто не існує. І особливо смиренна поведінка, стримання в розвагах, і утримання в їжі, і умилительні тексти богослужінь, і взагалі таємнича атмосфера очікування Воскресіння… Людина яка ніколи не плакала, чи хоча б з сумом не зітхала, під час Великого Канону св. Андрія Критського, навряд чи може бути вам надійним товаришем чи партнером по роботі. Ми ж завжди хочемо мати поруч когось, хто ще хоча б трохи залишився нормальною людиною. На грішника покластися не можна. Він з однаковою легкістю легковажить Бога, та й при нагоді зрадить вас.

3. Чому коли помирає близька хороша людина і родичі звертаються до священика із запитанням “чому Бог допустив?”, то священик відповідає, що “шляхи Господні неісповідимі”? Це загальне пояснення, як правило малосвідомим християнам, а особливо тим, що в горі, нічого не говорить. Як можна краще пояснити?

Сенс цього висловлення полягає перш за все у тому, що людина яка так говорить напевно визнає свою обмеженість. Обмеженість, яка є нормальною рисою всякої розумної людини, навіть не обов’язково віруючої. Ми ж не лише припускаємо, але й переконані, що Бог – наш Творець і Промислитель знає про нас набагато більше, ніж знаємо ми самі. Отож, і при зустрічі в житті речей котрі не розуміємо кажемо, що Бог знає більше.

4. Що буде з людиною, яка рідко ходить в церкву на служби?

Ви думаєте, що я одразу вас налякаю пеклом? ). Даремне. Перш ніж я вас тут буду лякати пеклом хочу застерегти ще від одного. Справа у тому, що „нормальне”, здорове християнське життя не лише обіцяє, але й справді дарує людині щастя тою мірою, наскільки воно взагалі можливе на землі. Отож, людина яка добровільно позбавляє себе Церкви, позбавляє себе джерела усякого блага, і шляху до Богоспілкування тут і зараз. Отже, коли ви не ходите до храму, то храм і справді від цього не завалиться. Тріщинками і брудом покриється ваша душа, і гріх раз увійшовши у неї навряд чи так просто можна буде вимити. Бог любить усіх: і грішник і праведних. Але праведні люди реально ближчі до Бога і тут, і після смерті.

5. Коли прихожанин має в церкві цілувати хреста і чи потрібно це взагалі?

Зазвичай, св. Хрест цілують при вході до храму, де він стоїть на аналої посередині, ближче до Вівтаря. В деяких храмах є традиція цілування св. Хреста з рук священика після відпусту (заключної молитви священика, благословення додому). А взагалі – порядок цілування хреста чи ікон дуже умовний. Дитині ж не потрібно приписів коли цілувати маму. Правда ж?

6. Що робити жінці, яка вбила своє дитя в утробі і тепер про це шкодує?

Що значить „шкодує”? Жаліє себе, що допустила свого часу до себе „не того” чоловіка? Чи просто опинившись у скрутному становищі, чи на старість самотньою почала нарікати на свою долю? Всі ці емоції насправді не мають великого значення. Все що реально має вагу - то це наше бажання відновити живий діалог, зв’язок з Богом. Убивство, знаєте, завеликий гріх, щоб шукати собі для нього виправдання. Тому, окрім Покаяння та Причастя для людей немає іншого способу зцілення від цієї страшної духовної біди.

7. Що робити хлопцю і дівчині, які живуть дошлюбним статевим життям?

Знову ж таки – тут потрібно зупинитись і усвідомити що це гріх, що це небезпечно. Першою підставою того, що хворий вилікується – це добре поставлений лікарем діагноз. От уявіть собі, що ви на якомусь шляху своєї дороги заблукали. Що ви будете далі робити? Будете уперто далі продовжувати блукати невідомими хащами, чи повернетесь назад, звідки почали свій шлях? Господь навчає, що усяка без винятку людина може після усякого падіння піднестися, і стати на сходинку навіть вищу від попередньої. Блуд і розгнузданість (як і будь-який з гріхів) спотворюють образ Божий у людині, уподібнюють її до нерозумних тварин. Тому, як тільки ви помічаєте навіть найменшу схильнісь до такого роду гріхів – пригадайте вислів одного великого подвижника: з усякими гріхами борись, а від блуду утікай. Він добре знав, що з блудом ігри погані.