Просфора 2.1

В житті православної людини є багато всяких молитов. Одні вчать нас прославляти Бога, у Тройці єдиного. Іншими звертаємось про молитовне заступництво до святих угодників Божих і усіх святих небожителів. В інших ми просимо благодаті для себе, чи для своїх близьких ( живих, та й, навіть, і тих, що відійшли вже від нас у вічність). А ще є і покаянні молитви, у котрих ми просимо прощення, та про допомогу Бога на нашому шляху в боротьбі зі спокусами.

Але з-поміж усього цього невичерпного джерела православної скарбниці благочестя і богошанування ми чи не найбільше дорожимо і цінуємо особливу молитву, котра читається нами не лише в ряді вранішніх молитов, але і є підготовчою до найосновнішої частини Божественної літургії – до так званого Євхаристійного канону.

Звичайно, ви вже здогадались, про що тут мова, і про яку саме молитву я тут згадав. Це й справді Символ віри, невеличка молитва, котра є синтезом усього нашого богослов’я, усього фундаменту нашого розуміння Бога, Церкви та майбутнього. І якщо ми поринемо своїм духовним поглядом в глибини своєї душі, шукаючи відповідь на питання, чому ми молимось такою молитвою, то неминуче прийдемо до переконання, що це для нас важливо саме через те, що кожного разу, коли ми читаємо слова цього древнього визнання, ми свідчимо, що наша власна віра, як і усі предмети віри взагалі, є тотожними з тим, у що вірили св.Апостоли і великі Учителі Церковні, святі отці і сонм мучеників. Мати чисту віру – це те ж саме, що й жити благочестиво. І навпаки, жити благочестиво без Православної, апостольської віри – неможливо ніяк, в принципі.

Сьогодні ми живемо у той час, коли Тіло Христове з усіх сторін шматують єретики та богоборці, за своїми лукавими усмішками приховуючи брудні наміри. Вони наважуються своєю люб’язністю замінити нам чистоту стародавніх і найдревніших догматів Церкви, а лукавими подарунками уподібнюються більше срібролюбивому Іуді, котрий наважився оцінювати монетами Христа і Церкву, а ще більше – нечестивому Симону-волхву, котрий насмілився купляти Благодать Господню за гроші, і за це був осуджений св. Апостолами (Дії.8: 9-24)

Отож, перед нами усіма, щирими та відданими синами і дочками українського Православ’я, стоїть непроста, але важлива мета і благородна ціль – нині самим стати світлом для світу, і своїм благочестивим життям та вірою, тотожною вірі святих апостолів, перемінити цей світ, зробити його світом Христовим, котрий немов світильник, котрий стоїть угорі, не може більше не освітлювати все навколо.

На сторінках нашого нового часопису ми обов’язково будемо знайомити вас з першоджерелами православної догматичної і святоотецької творчості. Ми віримо, що без доброго і ґрунтового знання власної віри, й чужу віру знати неможливо, і більше того – перемогти неможливо. Христос обіцяв, що ворота пекельні Церкву не здолають. І не про її майбутнє нам варто турбуватися в першу чергу. Але розуміючи, що без правдивого вчення не може бути і християнського благодатного життя, шукаймо правдивої віри Православної як тієї дорогоцінної перлини.

Новим випуском “Просфори” ми започатковуємо публікацію одного з найцінніших і найважливіших документів з православної догматики останніх часів, що здається вперше вийшов у світ українською мовою в канадському виданні “Віри й Культури” в 50-х роках уже минулого століття, стараннями (як і до речі з передмовою) все того ж шанованого нами митрополита Іларіона (Огієнка). Бажаємо усім осмисленого читання, та благочестивого пізнання Святої Апостольської Православної Віри. Церкві на користь, а нам на спасіння.

• Можливо саме ця стаття стане редакторською статтею у новий номер “Просфори”