Просфора 2.1

Деякі з моїх друзів люблять прикрашати свій робочий, часто нудний день інтернетом. Скажімо, теревенячи з іншими в асьці. Деякі з них взагалі - аською не користуються, надаючи перевагу аскетичному гуглтолку, чи навпаки - більш кучерявому квіпу. Так от. Ті хто юзає квіп часто любить йому шото особливе приципити, скажімо вінамп, і тоді всі бачать, шо ви там собі слухаєте, чи просто навішають собі сотню-другу смайликів, котрі по ідеї повинні б були емоційно прикрасити і збагатити нашу і без того солов’їну мову.

Так от. Дивна справа: згідно мого переконання, встановивши в себе черговий набір “нерідних” квіпу смайликів, ви наражаєте себе на небезпеку цим сами досягнути зовсім протилежного результату, аніж був запланований: у вас зявляється цілком реальний шанс бути ще більше не понятим, оскільки встановлені у вас смайлики можете бачити тільки ви самі.

Скажете, які проблеми - такий самий набір смайлів можна прислати і товаришу. Але прикол в тому, що всім це і так непотрібно, і більше того - в світі існує безліч різних варіантів таких смайликових наборів. Отже - все у нашому світі Господь зробив премудро: складне - необов”язковим, а потрібне - простим.

Тож, шукайте для кращого спілкування не зайвий набір смайликів, але слова, котрі походять від самого вашого серця. Саме тоді вас зрозуміють, полюблять і будуть поважати