Просфора 2.1

Містична річ цей інтернет, як казав сер Ісаак Ньютон. Нізвідки береться, і кудись зникає, при чому зовсім без мого дозволу. Таким чином, зникнувши ще в п’ятницю увечері, він повернувся до мене аж в понеділок вранці. Отже, спішу я до вас з прівєтом, рассказать шо поки я вернувся в сатаниньське отродіє, котре згідно норм сучасного правопису потрібно іменувати ще й з великої літери: Інтернет. Що, впрочім, і не дивно. Останнім часом ця зараза забирала в мене занадто багато дорогоцінного часу. При чому настільки, що часу на інші шкідливі звички в мене практично не  лишалося.

Новин в мене особливих поки нема. Завершується робота над першим числом “журналу”, трохи працюю, молюся як вмію, ну й короче нічого особливого. Цікаво, що сталося за час моєї відсутності у вас? ЧИ ніхто не народився? Ніхто не помер? А то знаєте, нині такі слабкі духом юзери пішли, що тільки когось зафрендиш, а він візьбе тай вбє себе. Потім конєшно його всі перепросять, тіпо “зачєм”, “не покідай нас”, “без тебе нам ЖЖ не потрібно”, і він канєшна повертається. Але лічно для мене це якось пародійно і скушно. Краще написати шототіпо “друзья, мені зараз погано, я переживаю не найкращі часи. напишіть мені пару слів у підтримку, і не спрашивайте зачєм мені це нада”. А то оці віртуальні суїциди якісь вони дуже штучні. І основне - більше пятнадцяти разів не діють навіть на найблищих друзів. Потім і не знаєш - вбилося ото чудо, чи вже передумало.

А взгалі, якщо серйозно, то завтра їду на похорон тестя свого колеги - нашого викладача історії. Нещодавно ми святкували його 40-ка річчя, і всі були йому великими друзями за столом і чаркою. Пили, їли, бажали. Але сьогодні вранці він подзвонив, і сказав що не зможе бути на уроках - від раку помер тесть. І тут всі одразу друзі десь позникали. Їхати треба далеко, а там зима, там холодно, там болото. Ніби і якісь справи з’явилися і бачу й тупенькі вімазки. Короче - бачу, нема кому їхати. Отож, завтра увечері беру пару студентів та й поїдемо самі. Як там буде не знаю. Але якшо не ми, то хто.

Ну, поки пращаюся з вами ненадовго. Хто прочитає це - може відмітиться, шоб я знав, шо ви тут були. І вам приємно шо я вас тут увіжу, і мені благопріятно вас тут зустріть =) Мене чекає Гугл.рідер котрий схавав для мене 600 новин, а мені вже від самої цифри голова крутицця.