Просфора 2.1

Давно я не писав сюди в жанрі банального lytdybr”а. Напишу пару думок про блог. На перших порах існування “просфори” вона для мене була справді якось трибуною, з якої я не тільки проповідував, але й просто спілкувався з друзями і однодумцями. Так ото час проходить, одні друзі зміняються на інших, все навколо міняється.

Так сталось, що після довгого “сидіння” дома все те, що в мені було мені треба було десь виплюснути. Інших і кращих варіантів ніж блог для мене й не було. Але, слава Богу, ця страшна полоса вже позаду, я багато чого зрозумів, навчився. І тепер, в мене нормальна робота (якщо не рахувати з/п), я маю можливість просто висловлювати те, що в мене зібралось в середині. Мені складно, звичайно, заглянути в середину аудиторії, чи хоча б збоку уявити що вони думають слухаючи мої повчання. Але коли я бачу як горять очі хоч одного студента, що уважно мене слухає, я вже й не так сильно думаю про зарплату =)

Так от. Саме тепер я на власному досвіді переконався, що записуючи власні думки, а відповідно - генеруючи звачайнісінькі букви ™ навчаєшся нормально говорити. Не знаю як для кого, але й для мене не дивлячись на характерний рід діяльності колись виступ перед громадою був величезним шоком. Тепер я зрозумів в чому його причина. Людина коли не вміє говорити, і більше того - усвідомлює це, сама себе психологічно налаштовує шо в неї нічого не вийде, розмова зайде в тупік, і окрім позору нічого з того всього не буде. Звичайне зачароване коло.

Невпевненість у своїх силах це дуже погано. Хоча, звичайно - впевненість і зухвалість - далеко не одне і те ж. “Просфора” мені дала дуже багато. Це очевидний факт. А взагалі, по великому рахунку в нас дуже мало нормальних  блогів. Тобто тих блогів де пишуть українською мовою, при чому не копіюють і не перекладають з інших блогів. Блог на те він і блог, що бути персональним щоденником, власною віртуальною трибуною. І цілком логічне запитання для усіх блоговласників: чи варто тобі сворювати заради “моди” свій блог, якщо твого там окрім твоєї праці ( максимум по впорядкуванню чужих текстів ) - майже нема.

Власне, так і зявився в мене проект noabort.org.ua. Тут, на просфорі я не міг постійно писати якусь інфу проти абортів, якщо я сам ті аборти ніколи не робив, і мало шо до певного часу про це взагалі знав. Отже я вивів окрему тему в блог, де вже була різна інформація - і моя і чужа. Ото таке…

Висновок: гражданє, заводіть собі блоги, щоб всі навколо твердо упевнились в тому, прощо давно здогадовались: ваші мислі, увіковічнені в онлайні кросіво но точно показують шо ви полний ідіот =)