Просфора 2.1

Вітаю всіх нас з новим днем, для декого як відомо - останнім днем робочого тижня. І хоча в мене особисто все тільки починається - я дуже буду радий за всіх вас, ящо ви зможете корисно і душеспасительно провести свій вільний час. Отже, сьогодні вже настало те “вчора”, і ми - продовжуємо говорити на визначену вчора тему: Про віртуальний секс та інші наші думки. Отже - летс гоу.

Кожна здорова людина характеризується здатністю мислити. Зазвичай, “в світі”, відповідно до цього людей прийнято ділити на розумних, і не дуже. Проте, для нас з вами саме зараз цікавими це є в саму останню чергу. Справа в тому, що насправді існує й дещо інша сторона наших думок. Всі вони можуть характеризуватися своїм джерелом. І це - ключовий момент на шляху нашого вдосконалення.

Святий єпископ Феофан Затворник так писав про це, з певною долею іронії: “Найчастіше наші думки снують в голові подібно до рою комашок, одинаково, невпоряковано, безтолково і безплідно”.

Отже для усякого без винятку християнина важливо для себе визначити і чітко розуміти, що саме є джерелом цих думок, і що саме впливає на їхній хід, та напрямок стремління. Звичайно, при розвиткові логічних рис розуму людиною будуть володіти саме розумові інтереси, котрі в свою чергу і займуть своє місце в тому шаленому потоці думок. При існуванні ж в людини “благодатного” розуму, думки в людини будуть торкатися областей духовних - Бога, релігії, віри, покаяння.

Звідси й навпаки - люди далекі від релігійності - переважно не можуть “похвалитися” зібранністю своїх думок, і стремлінь до благодатного життя одночасно в усіх його аспектах.

Тут цікаву для нас думку приводить схиархимандрит Софроній (Сахаров). Він пише: “Чим далі людина стоїть від Бога, тим більше роздробленим є її мислення, тим невпевнішими і неспокійними є її духовні та душевні переживання. І навпаки: чим блище людина до Бога, тим тіснішим є коло її думок, котрі в кінцевому результаті зосереджуються на єдиній безстрасній думці, котра вже, властиво, й думкою не є, але уже є особливим невиразимим видінням чи почуттям розуму…”

Напевне, тут трохи складна цитата для розуміння з першого разу, але це глибока думка, поважного богослова. Над нею варто подумати, і в неї вчитатись. Особисто мені вона зрозуміла =)

З іншого боку, православна аскетика вчить про “трезвління” та “охорону ума”. Тобто, про постійну працю над собою у вдосконаленні у тверезості розуму (і це мова зовсім не про боротьбу з алкоголізмом), і про те, як шкідливо віддавати свій розум на використання гріху, стихіям цього світу, що линуть на нас ззовні.

І от саме важливе в такій праці “охорони ума” - це постійна пам’ять про Бога. Про це чудово нам доповнюють розмову слова іншого святого - Ісаака Сіріянина: “Що стається з рибою, котру витягнули з води, те буває й з розумом, котрий залишив пам’ять про Бога і блукає ще споминаючи стихії світу цього.”

Так прослідкувавши звичайний хід наших думок, ми досить легко зможемо визначити - який вид думки панує над нашою свідомістю. Природньо, що на їхній хід зазвичай поважно впливають і усі зовнішні ознаки: наше товариство, події, обставини, тощо. В залежності від нашого персонального рівня вони можуть відволікати нас від цілком природнього напрямку волі та думок.

Але не лише зовнішній світ і стремління нашого серця можуть впливати на хід наших думок. Згідно багаточисленних свідчень Святого Письма та Священного Передання, джерелом наших думок в значній мірі можуть бути і космічний, потойбічний світ - світ духів невидимих. Нехай вас не спокушає слово “космічний”. Мова тут йде зовсім не про інопланетян. Все набагато серйозніше.

• В Євангелії від Іоана, 14 розділ, ми читаємо:

1. Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. 2. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському,щоб він видав Його,3. то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить. (Ів.14.1-3) Зверніть увагу на другий вірш: “як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді”…

В той же час в іншому місці ми читаємо за яких обставин апостол Петро визнав свою віру у Христа-Спасителя:

• Це Євангеліє від Матфея, 16 розділ, 17 вірш.

Читаємо таке: “А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. ”

Якщо уважно спостерігти за собою, то можна помітити, як часто потік думок, несподівано переривається невідомо нам звідки взятими цілком чужими і далекими до предмету іншими думками, не повязаних навіть з якоюсь реальною зовнішньою причиною. Скажімо, коли стоїть людина на молитві, її враз може спокусити думка, очевидно від бісів, скажімо, що терміново треба щось зробити, чи позіхнути, і т.д. Звідки ж ці думки? Хто насправді так зміг маніпулювати моєю свідомістю, що навіть я сам усвідомлюючи це все нічого насправді змінити не можу навіть у своєму власному житті чи поводженні.

Отже, на основі як церковного вчення, так і свідчення власного досвіду ми приходимо до думки, що певна частина думок котрі з’являються у нас з вами має джерелом і потойбічний світ: Бога, ангелів, святих, або ж від супротивних їм нечистих, злих і темних - від нагошої спотвореної сутності та диявола. Саме тому Святі отці рекомендують частіше аналізувати нам з вами своє думки, зупиняючись на дослідженні їх прешоджерела.

• Поки на сьогодні досить з нас. До зустрічі незабаром = )

p.s. Якщо ви кламцните щуриком по образку в горі, то побачите його в трохи файнішій якості і більшеньким.