Просфора 2.1

Давно планував повернутися до наших розмов про моральність. І сьогодні я все ж таки буду намагатись це зробити, присвятивши дорогоцінний час вашої уваги, я б сказав, “ввідній” статті про основи православно-християнського розуміння важливості наших думок. Так, саме думок. І хоча сьогодні, здається, не прийнято у світі розважати про логічність навіть власних вчинків, я ж запрошую усіх вас разом зі мною зупинитись трохи навіть на оцінці наших з вами думок.

Мене давно просили дати християнську оцінку такому на жаль поширеному вже явищу як “віртуальний секс”, і привести аргументи проти цього низького, а як священик скажу що й гріховного явища. Все якось не було можливості це зробити, але ось нині нам же нічого не стоїть на перешкоді. Та й взагалі - як на мене, не було доречно спеціально мусолити вочевидь “некультурну” тему. Зазначу лише зараз, що наша розмова буде складатися з декількох тематичних статей, які я змушений ділити на частини, задля їх кращого сприймання, і засвоєння. А ще, - якщо будуть ваші коментарі та зауваження - я зможу ними доповняти наступні частини розмови.

В підручниках як для майбутніх, так і для цілком реальних священнослужителів, дуже часто підкреслюється одна річ: коли сповідаєш людину, дивись, брате, щоб не запитав ти її причетності до того гріха, про існування котрого вона навіть не здогадується. Цим сильно спокусити можна, і посіяти в душі невидиме зернятко спокуси, котре колись і може вирости і дати свій плід поганий. Я ж цю настанову пам’ятаю, і все ж обіцяю вести себе пристойно, і “нічим таким” раніше вам невідомим не “просвіщати”.

Так от. Ми справді, переважну більшість інформації отримуємо якщо не зовсім пустої, то не корисної, такої, що коли й не прямо розбещує у чомусь нас, так неминуче залишає в нас “на душі” неприємний осад: страх, гнів, злобу чи ненависть.

От тому, і власне, са”ме тому, Церква колись, врешті як і тепер, робила свої слабкі спроби, різними способами обмежити людей в такому злі. Духовенство і богослови з церковних амвонів, у своїх працях чи й просто при безпосередніх науках для вірних, дуже часто направляли їх здоровий глузд до очевидної думки: там де немає добра - там обовязково буде шкода, там де немає Бога - запанує гріх. Отже - розумні люди знайдуть в собі сили відмовлятись від непотрібної купи шкідливої інформації, що лавиною обрушуються нам на голови з телебачення, радіо, бульварної преси і інтернету.

І звичайно, сильною і розумною вже вочевидь є не та людина, яка знайде в собі сили це все перепустити через себе, але напевно лише та, що зможе розумно проігнорувати це, і розуміючи, що золото, всеж-таки краще шукати в магазині, а в купі лайна швидше за все ви знайдете тільки саме лайно. Ми ж чогось якось дивно поступаємо саме навпаки - хочемо з диявольською ревністю шукати в лайні золото, а при цьому будучи впевненими, що ювелірні магазини дощенту повні лайна. Вибачте за грубість, але здається, що тепер нам не тільки треба знову пояснювати очевидні і прості речі, але ще й справді терміново виводити людей з стану масового психозу навколо нас.

Справа у тому, що при цьому ми забуваємо одну дуже важливу, але принципову річ: незалежно від того як ми все це особисто сприймаємо, кожен з нас є учасником однієї грандіозної битви. І ця битва між добром і злом. Більше того - як добро, так і зло там явлені в найвищій своїй мірі, в найбільш конкретній формі - Богу протисталяється своєю силою і владою сам диявол і всі його слуги. Ми ж з вами ні на мить не можемо бути пасивними, і саме від нашого персонального вибору залежить на чиємо боці ми будемо воювати. Підкреслю - не воювати людина не може. Вона постійно має вибір: чиїй армії віддати свої сили, кого захищати і за кого стояти.

Думаю, якщо б у мене була можливість звернутись одразу до усього людства, і запитати людей, що вони вважають за найбільшу цінність у всесвіті, мало б хто з них відповів мені те, що я насправді очікую почути у відповідь. Та й не потрібно зараз спеціально запитувати про це - все і так очевидно і банально просто. Люди, як і раніше цінують вище всього власний матеріальний достаток, комфорт, можливість добре відпочити та розважитись. А взагалі буде чудово, якщо задля цього людям не потрібно буде прикладати ні надмірних, ні взагалі жодних зусиль.

Про те, у Бога, Творця світів ( та й і нас з вами), відповідь буде іншою. Для Нього ж найбільшою цінністю у світі є наша з вами душа. Саме з цієї причини людство після гріхопадіння не було позбавлене усіх можливих благ, але навіть ще в раю отримало обітницю (тобто обіцянку) від Бога про Спасителя, котрий прийде і врятує світ (людську душу) від хвороб, смерті, гріха і вічної погибелі.

Завтра ми з вами, можливо, поговоримо більш предметно про те, що думали про джерело наших думок Святі Отці, а також що про це вчить Святе Писання. Не забудьте відвідати [ prosfora.org ] Все набагато цікавіше! =)

Пака )

[ Продовження завтра ]