Просфора 2.1

У всякої зради є класична схожість з Юдиною зрадою. Хочаб мінімум - у речах трьох. Перше це напевно те, що продають людину за копійки. Звичайно, я не кажу вам порівнювати себе з Христом - Творцем Всесвіту і всього сущого, життя котрого оцінили найбільші професіонали в 30 срібняків. Але знайте, що чим нікчемніші люди вас “здають” комусь, тим дешевша буде ваша ціна. Принаймні, це я переконався особисто.

Друга річ, це звичайно спосіб яким це зроблено. Христа зрадили не ножем у спину. Не кулаком у лице. Чи іншим яким жорстоким і грубим способом. Це було б неможливо для слабаків. Його зрадили - поцілунком. Традиційним виявом приязні, любові та просто - доброго ставлення. Хоча, нини зазвичай, в буквальном у розумінні саме поцілунком зрадити можуть тільки цілуючи коханця, все ж буває що й саме так цілком можливо. Чи ж не дивно, що витончених способів зради, нині існує набагато більше, аніж способів заводити друзів, чи просто утримувати їх якомога довше біля себе.

Ну й звичайно третя, чисто по-людськи найбільш втішна схожість. Якщо звичайно, зраджували вас, а не ви. Коли б і кого ми не продавали чи зраджували - прийде час, і ми про це будемо шкодувати сильніше, аніж за своїм моментальний егоїзмом чи нетерплячістю. Юда хотів прискорити Царство небесне, але спосіб котрий він для цього використав - мав кардинально трагічні наслідки для всього людства. На мить він так пожалкував що зробив це, що повернувся і хотів віддати таким оригінальним способом зароблені гроші. Але ці гроші вже коштували набагато більше - вони коштували людське життя. Їх в нього ніхто назад вже не взяв.

Ну, напевне, як пастир я б мав зараз звернутися до усіх, кого якось стосується тема зради. Якщо зрадили вас - не засмучуйтесь. Більшість хто вас оточує - був також колись зраджений, й можливо що не менш дорогою, рідною і важливою людиною. Вас напевно мало втішить те, що я й від себе скажу, що як би я й сам не намагався втримати біля себе дорогих мені людей - не завжди я міг це зробити, хоча здавалося робив для цього все можливе. Але скажу і ще таке. Коли я дивлюся на картину чи ікону на котрій зображено Спасителя котрого цілує Юда, перша думка в мене та, що на ній не Юда намальований, але я сам. Своїм життям ми часто доводимо, що більшість покарань і зрад - “заслужили”, отримали як справедливу відплату за своє диявосльке поводження.

Я часто думаю і проповідую про те, що Юда не був “унікальним грішником”. В нього в житті було багато добрих, благодатних моментів. Він навіть був вибраний Христом для апостольського служіння, і виявився здатним для певних речей і обовязків в християнській спільноті. В нього навіть не було рогів і хвоста, щоб своїм виглядом говорити усім, що саме йому належить зрадити, продати і чужими руками навіть убити Спасителя. Але один його непевний, егоїстичний і злий за своєю природою вчинок, одного дня - кардинально змінив історію людства загалом.

Отож тут скажу і до тих, хто хоча б раз, хоча б у чомусь, навіть самому малому зрадив своїх рідних. Бог міг простити Юду, якщо б він покаявся, так як він він простив, наприклад, Петра. Але коли крок зроблено - й Христос вже на Голгофі - змінити вже щось реально неможливо. Отож - шануйте всіх, хто вас оточує уже зараз. Можливо вони не дають вам підстав любити і обожнювати себе. Проте є межа, за котрою наша звичайна бадужість буде вже злом і гріхом.

А для всіх, хто поки не пізнав усього жаху зради когось чи зради чиєїсь, будьмо на сторожі. Способів зради людину нині так багато, але способів повернення всього того може й реально не бути. Ну, й якщо щось - не кажіть що вас ніхто не попереджав.

Всім моє шанування, і поклін. До зустрічі завтра якщо доживемо.

До речі, на картинку можна клацнути щуриком ) Це як каже інторнет: Поцелуй Иуды.Романская роспись на кессонном потолке в Циллисе, ок. 1160 г.