Просфора 2.1

Всі ми грішні люди - й живемо у світі гріха. А світ гріха - це світ абсурду, непорозумінь та безлічі проблем, котрих при найменшому бажанні напевне можна уникнути. Сьогодні ми вітаємо один одного з “наступаючим Новим роком”, немов це є справді варта для звеличення особлива дата. Ні, я зовсім не проти святкування Нового року. Я проти ажіотажу, який викликає це святкування. На мою думку, здається логічнішим, вітати людей не з наступаючим новим роком, оскільки нікому невідомо, що ж саме він нам принесе, як з щасливим завершенням “старого” року. Ось дійсно час, де можна думати та молитися багато.

Так сталося цього року, що 31 грудня - це недільний день, день Господній. Немов би протиставляючи своє буття стихіям світу цього, церковна місія і нині не перестає плідно діяти, але світить маяком спасіння, що й сьогодні турбується про усіх, хто шукає Бога, або втратив правдивий шлях. Нині в усіх храмах Божих читалося і проповідувалося Слова Боже, здійснювалося богослужіння і Святі Таїнства Покаяння та Євхаристії. Саме вони є нашими крилами, які можуть піднести нашу пошкоджену гріхом природу до Бога.

Євангельське читання цієї неділі, званої Православною Церквою - Неділею перед Різдвом, уже нині ставить нас у місце поєднання світу духовного та земного, пригадуючи увесь земний родовід Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Тим самим підкреслюючи, що Різдво Спасителя було не лише сотеріологічною подією вселенського масштабу, але й реальною історичною подією, котра мала місце в історії нашої планети та усього людства.

Отож, я думаю, Господь дуже хоче цим Євангелієм особливо застановити нас на нашому земному існуванні та запитати: як справи з вашим земним життям? Чи робите ви все те, що варто робити справжньому християнину? Чи ухиляєтесь ви від тих речей, котрі чинити християнам зовсім не гоже?

На превеликий жаль, бідою усього людства, і нашою з вами є відсутність віри в Бога. Так, ми звичайно знаємо, що Він є. Але це не є справжньою “Вірою” в Бога. Святе Писання нам нагадувало, що “І демони вірують”. Що ж це означає? А це значить, що нам для нашого земного існування дуже часто не хватає сил та бажань при виборі певних життєвих кроків: від елементарних до глобальних, доручити все своє життя в руки Богу. Ми радше хочемо отримати все що можливо тут і зараз! Ми не віримо в те, що Бог приготував для нас набагато більше та цінніше. Ми не вміємо і не хочемо чекати на дари Божі, оскільки не маємо до Бога довіри, тобто віри! Ми не віруючі люди, котрі відвідують храми!

В Євангелії є притча про одне неплідне дерево. Бачачи, що воно не плодоносить, господар звелів слугам зрубати його. Слуги ж дали господарю добру пораду: “Зажди, пане! Дай ми його ще рік доглянемо, і якщо і тоді плоду не буде - зрубаємо під корінь”. На що Господар і погодився. Оцей наступаючий у свої права новий рік - як для того дерева, так і для нас з вами є часом випробувань. Випробовування бувають різні: і перемогами і хворобами, і бідністю і багатством, і дружбою і славою, і нагородами і милостинею. Завжди пам’ятаймо, що по ділах нашим воздасться нам.

Бог дуже хоче бачити нас кращими, аніж ми були у старому році. Хоча і любить і приймає нас такими як ми є. Є така “фішка” у новоявлених сектантів: вони шукають та ловлять своїх жертв акцентуючи саме на цьому моменті, мовляв: “Бог нашої деномінації тебе любить, йди до нас. А до православних не йди - у них і пекло, і від кадильного диму горло дере, і від ложечки після Причастя можна якусь заразу підчепити, а ще там і стояти на довгих службах потрібно, і поститися постійно”. На жаль, кожен з вас цей список може продовжити до безконечності. Диявол має багато виправдань для себе.

Я ж хочу сказати про інше. Бог дійсно любить нас, такими як ми є, і будучи незмінним по своїй природі не змінює свого ставлення щодо нас незалежно від нашої поведінки. Зовсім інша справа, що Бог любить грішників і праведників - по різному. Кожен хто чинить гріх - раб гріха. А кожен хто чинить свідомий гріх - раб диявола. Отож, пам’ятаймо, що у цей день, останній день 2006 року, можна ще дуже багато зробити.

Зробити не тільки готуючи святкову трапезу. Щастя не в салютах феєрверках, і шампанському. Давайте ми сьогодні у молитві подякуємо Богу за прожитий рік. Попросімо прощення за усі ті речі, які ми чинимо з засліпленими очима. А кожен гріх - це наш самообман, та небажання бачити очевидні речі. Обман самих себе. Господь знає які ми є. І люди навколо нас знають це краще від нас. То кого ми обманюємо?…

Я б дуже хотів, щоб у Новому році усі ми стали кращими, а значить - ближчими до Бога. А Він читаючи наші душі та щоденники не лише не розчаровувався в нас, а бачив у нас реалізацію закладеної потенційної святості - Свій Образ та Подобу, що схована у кожній людині. Помолімось про це, і Він нам ніколи не відмовить. У новорічну ніч навіть безбожники вірять у чуда. З Новим роком!