Просфора 2.1

Сьогодні Православна Церква вшановує доволі неординарну подію. Коли ми поглянемо у церковний календар, то бачимо, що дні вшановування наших святих - це в переважній більшості дні їх фізичної смерті, або успіння. Для християн день смерті - це головний день, час початку входу у вічність, день радості від довгожданного переходу у Божий уділ. І зовсім мало є у нас свят, які б вшановували якісь інші події. Навіть Різдво, тобто народження, ми вшановуємо лише тільки у трьох осіб - Спасителя Христа, Пресвятої Богородиці та Святого Пророка і Предтечі Іоана Хрестителя.

Є звичайно ще свята, у котрих ми вшановуємо історичні події з життя Древньої Церкви, але вони переважно є днями не на прославу однієї людини, але головно цілої Церкви. Сьогодні ж, для нас Свята Церква ставить перед очі не смерть, ні народження, але ще самий акт праведного зачаття святими Іоакимом та Анною своєї єдиної дочки - Марії, котра стала гідною потім прийняти у своє лоно Христа Спасителя, ставши для усіх нас Пресвятою Богородицею, а через це і Небесною Владичицею і Матірю усього роду християнського.

Для нас людей спотворених і гріхом, і його наслідками, уже на рівні підсвідомотості є табуйованими слова про інтимну близкість двух людей. Більшість християн слово “секс” вважають за брудне. Церква ж насправді так не вважає, і тому показує нам сьогодні - що Бог вважає чесне ложе за благо. Отож і сьогодні, я б хотів з вами поговорити на теми, про котрі нарвяд чи часто можна почути з вуст церковних проповідників.

Спотворена дияволом наша свідомість дуже часто не знаходить “золотої середини”. Ми кидаємося з крайнощів у крайнощі, а потім і самі дивуємося, чому наше життя не є таким, як ми собі уявляли перед цим. Це стосується всього: нашого ставлення до себе, до подій та оточуючих. От і у такому ж ключі ми з вами дивимося і на питання власної цнотливості. Декілька років тому я вів свою розсилку на Subsribe.Ru. У ній я відповідав на запитання читачів, та у певному сенсі консультував з питань основ християнського життя. Мені надовго запам’яталось питання однієї жінки. Так от, вона запитувала чи потрібно їй коли вона у близкості з чоловіком закривати ікони рушниками, щоб вони не були свідками їх любощів…

До того часу поки Адам перебував у безпосередньому спілкуванні з Богом, він не соромився своєї наготи. Але як тільки через непослух наша людська природа взнала на своєму досвіді гріх, він почув і сором. В нього з’явилося безліч думок невірного використання усього, що він мав. Так от це і є вияленням гріха: використання доброї речі не в доброму місці, і не в добрий час. Можна зїсти одну-дві цукерку після обіду. Але дати дитині замість обіду пакет з цукерками - це було б однонозначно жорстоко.

Точно такий самий погляд на власне інтимне життя повинні виховувати у собі і всі християни. “Усе мені можна, але ніщо не повинно володіти мною” - Пише св. Апостол Павло. Ми нікуди не втечемо від власної сексуальності, чого власне і непотрібно і необов’язково, якщо ми звісно не ченці. Церква вчить не утікати від природніх потреб, але від їх гріховної реалізації. Бог благословляє секс і статеве життя. Але Бог для нашого добра показав йому рамки - тільки законне подружжя.

Ми живемо у час диявольських міфів. Один з найбільш поширених той, що люди котрі утримуються від інтимного життя - наражають себе на небезпеку втрати здоров’я, особливо жінки та дівчата. Отож, напевно ви й самі зустрічали поруч себе хоча б одну людину, яка стала обманутою жертвою цією неправди. Такі люди відтепер роблять все можливе і не можливе, щоб “врятувати собі здоров’я”, для чого “сплять” з більш-менш здатним і відповідним для цього партнером. Я не медик, щоб авторитетно спростувати це твердження з точки зору медицини. Але як православний священик скажу, що звичайно така думка є помилковою і шкідливою. Хоча б з уваги на явне протиріччя у такій філософії: зміна партнерів може привести до зараження такими конкретними хворобами, що усі “вдавані” та “гіпотетично-можливі” від стримання виявляються просто смішними.

І це у випадку, коли ми не беремо до уваги релігійний бік цього явища. Ні моральні норми, ні основи духовного життя не будуть дотримані нами, коли ми пестимо та любимо своє тіло більше, аніж безсмертну душу. Бог, котрий встановив для нас заповіді і закони, зробив це зовсім не для того, щоб мати ще декілька десятків пунктиків за котрі нас можна буде з радістю покарати. Навпаки! Бог настільки нас любить, що попереджує своїми заповідями нас про небезпеку. Не роби цього - бо це обовязково буде мати погані наслідки.

Сьогодні люди звикли до гріха. Ті речі, про котрі наші батьки навіть не здогадувались, уже наші діти знають набагато краще. Знають, і вважають це за цілком пристойне і нормальне. Сьогодні до еротичних сцен, до насилля та порнографії діти не просто “звикають”. Вони взагалі не знають, що може бути якось по іншому. Отож, мета Церкви не лише вголос називати гріх гріхом, блуд - блудом, а перелюб - перелюбом, але й вказувати людині, на те, що життя без них можливе, і при чому - життя щасливе, щасливе по-справжньому.

Кожна люди повинна пам’ятати, що її покликано до святості. А святість одна і у монахів, і у священиків, і у мирян. Ціль у нас одна, і норми життя - також одні. Отож, коли кажуть, що “я не монах - мені можна”, моють на увазі лише одне: “мені все рівно, що думає про це Бог.” Дуже шкода, що правильні речі нас дуже складно навчити. Але от дурню ми знаходимо самі, ще й дорожимо нею більше ніж здоровим глуздом. Ми забуваваємо мораль і цнотливість. А ще ми не знаємо, що означає слово ціломудріє.

Тож нині, Свята Церква звертає нашу з вами увагу на один дуже важливий для нас факт: без сексу люди не народжуються, отож він сам по собі не може бути гріхом. Гріхом він стає від зловживання ним. Коли саме він, а не жертовна любов є нашою ціллю. Якщо ми жадаємо лише чийогось тіла - це не любов. Це похіть. А похіть - гріх, і веде до смерті.

Ну, і на останок. Зверніть увагу усі прибічники абортів. Сьогодні ми шануємо не лише святих і праведних Іоакима та Анну, але уже цим святом вшановуємо Пресвяту Богородицю. Вона з’явилась на світ уже сьогодні, і є у світі від часу Зачаття. Зачаття людського життя, яке уже саме по собі є незбагненним таїнством, - величезнна цінність у очах Бога. Тому, перш ніж вивчати усі нюанси значення слова “аборт”, давайте вивчимо на практиці усі значення слова “ціломудріє.” І нехай допоможе нам у цьому Господь, за молитвами святих і праведних Богоотців - Іоакима та Анни!