Ніхто з людей маючих здоровий глузд не може знайти аргументів для того, щоб його якось виправдати. Свідоме убивство є набагато сташнішою провиною, аніж випадкове. Масове вбивство - взагалі оправдання немає. Проте, по при усі ці “святкування” та “вшановування” пам’яті безвинно убитих, насправді тут важливим є лише один єдиний момент - наша молитва за них, а зовсім не показний “національно-спрямований” світогляд, який чогось все більше входить у моду.
Сьогодні всі говорять про те, як були в тридцятих роках замордовані українці. І це дуже вірно. Про це потрібно говорити хоча б заради молитовної пам’яті. Але зараз хочу звернути увагу та підкреслити лише на один аспект проблеми. Ті люди, безневинні мученики, потребують нашої молитви.
Не мало з них не змогли перебороти себе і подолати жагу до життя силою альтруїзму та жертовності. Натомість ми сьогодні знаємо навіть про страшні жерви людоїдства. Бог бачив їх умови, Бог бачив їх серце. Про те, як Справедливий Суддя Він буде судити їх судом саме християнським, як віруючих людюдей, повних відчаю та й духовно- і душевно- хворих.
Тож ми з вами вдивляючись в увесь жах тих днів, повинні помножити свої молитви за всіх замучених. Без поділу на “свої і чужі” родини, національності, фінансовий стан чи інші умовності. Вони вже перед Богом. Ми ще ні. Отож, робімо добро, поки є у нас така змога.
Чи відомо вам про існуючу різницю між моральністю та духовністю? Насправді, така різниця є, і вона досить суттєва. Багато речей у своєму житті ми робимо “на публіку”. Нам важливо, що саме про нас думають, хто саме про нас думає, і чи не втрачаємо ми “вагу” в очах ближніх. Так от, ці речі торкаються нашої моральності. Моральними можуть бути і язичники, і невіруючі, а навіть атеїсти. Багато чого всі вони можуть робити зовні доброго у своєму житті, як особисто для себе, так і своїх ближніх. Якщо вони ніколи не чули і не могли чути про правдивого Бога, суд Господній для них буде на основі саме таких вчинків.
Охрещенні люди (тобто люди, котрі живуть у межах церковної огорожі, та несуть повну відповідальність за виконання законів у ній) будуть відповідати за усі свої вчинки зовсім за іншими критеріями. Для нас, як християн, зовсім не важлива уже згадана маральність (хоча без неї нічого бути не може), але переконливе значення має духовність.
Що ж таке духовність? Фактично, це наша з вами реакція на Слово Бога, його заповіді. Наша відповідь Господу на Його заклик слідувати за Ним. Отже, якщо для моральних людей місце Бога займають саме люди, та їх оцінка, то для духовних людей на першому місці стоїть саме Господь та його Воля.
Тож, шукаймо Бога, не гидуючи людьми, і людей поруч з Богом…І не забудьте поставити увечері на вікно свічку!
Це, напевне, перший україномовний автономний блог православного священика. В ньому автор систематично знайомить усіх бажаючих зі своїми високопобожними, або ж навпаки - абсолютно пустими думками, які здалися варті для занотовування. В будь-якому випадку, уся інформація поміщена тут у блозі не представляє ніякої цінності.
Проте, ви завжди можете фінансово підтримати наші проекти, використовуючи гаманець Z843892850542 для грошових переказів, чи будь-який інший спосіб підтримки за бажанням. Спаси Христос!
novitchek@livejournal
Листопад 25th, 2006 at 1:17 pm
А бывают ли вообще “невинно убиенные”. Таковыми были только, пожалуй, христианские мученики. Да и то не все. Кроме таких как Предтеча и Стефан были среди них те, кто пришел на эшафот после страшно греховной жизни.
И еще. Жертв голодомора и в России было не меньше. Цель сатанинской власти была надломить хребет руси - крестьянство. Главная вина лежит не на Москве, а на местных чубарях и косиорах.
fryevhen
Листопад 25th, 2006 at 1:25 pm
Здається, що християнський погляд на убивство свідчить, що саме “винних” убієнних небуває. Це стосується усіх - як ще не народжених, котрі чекають свого часу до аборту, так і найбільших грішників. Гріх це хвороба. А вбивством хворобу не вилікуєш. Ось і Христа розіп’яли просто за наклепом. І хто в цьому винен? Каяфа? Понтій Пилат? Юда? Євреї? А може ми з вами?…
novitchek@livejournal
Листопад 25th, 2006 at 4:04 pm
Грех это не просто “болезнь”, но вечная смерть, жало смерти, как говорит Апостол. Если он из Денницы сделал сатану, который согрешил вначале всего один раз, то кого же он делает из нас, которые согрешают ежечасно? Так говорит Златоуст. Невозможно определить вину за убийство Христа. В православии нет вины и наказания, а есть грех и покаяние.
Странно, но вы не перечислили иудеев и фарисеев, подменяя их нейтральным понятием “евреи”, или переходя на личности отдельных соучастников богоубийства. Это именно грех фарисеев и других упорных иудеев, которые находились под их влиянием. Они это сами и кричали (зачем мудрствовать лишнее?): “Кровь Его на нас и детях наших!”.
fryevhen
Листопад 25th, 2006 at 4:15 pm
Я вважаю, що я, як і кожен християнин повинен бачити винуватцями Голгофи не фарисеїв і книжників, але власні гріхи та пристрасті. (Звичайно, не з юридичного, але сотеріологічного погляду). Порівняймо, наприклад, що нас навчає притча Христова про митаря і фарисея. Хоча я цілком згоден з вашою постом, та розділяю з вами вкладений у неї зміст.
novitchek@livejournal
Листопад 27th, 2006 at 4:16 pm
Можно и нужно видеть себя не “виновником Голгофы”, а виновником причины того, почему Господь на неё пошел. Это же не одно и тоже. На христианах и даже на всех других народах, НЕТ крови Христа. Безумные и жалкие иудеи САМИ свидетельствовали, сами обличили и осудили себя на богоотвержение. И это не латинский юридизм. Покаяние должно быть разумным, но не абстрактным. Мытарь, хоть и говорил мало, и даже ничего конкретного из своих грехов не высказал, но он, без сомнения, знал, помнил что-то КОНКРЕТНОЕ, в чем был виноват. Этому притча тоже нас научает, согласитесь.