Просфора 2.1

Сьогодні, як і кожного року, 14 жовтня усі православні вшановують одне з великих своїх свят - день Покрови Пресвятої Богородиці. Історія цього свята тісно переплітається з переконаннями віруючих про те, що усі ми живемо і існуємо у двох вимірах - фізичному, видимому і невидимому - духовному. Ми переконані, що зі смертю людина не зникає, і не переходить у небуття. Як особистість, завдяки своїй безсмертній душі вона залишається вічно живою і чекає часу поки душа знову об’єднається у майбутньому Царстві зі своїм тілом.Ця віра у наш духовно-матеріальний світ для одних людей є головним рушієм у житті, і цим вони керуються щоденно, визначаючи свої пріорітети. Для інших же - це велика спокуса, і речі лише для гордовитих насмішок. Немало раціоналістичних і філософських систем відкидало усе те, чого не можна побачити очима, чи доторкнутися своїми руками. Звичайно, заради істини, сьогодні ми не можемо не говорити про їх недалекоглядність.

Навіть якщо ми й не будемо торкатись релігійних питань, на багатьох прикладах ми з вами можемо переконатися, що багато речей у оточуючому нас світі ми сприймаємо на віру. А природу взагалі безлічі речей не можливо осягнути лише одними людськими органами без спеціальних приладів.

Наприклад, ми віримо, що наша планета кругла, навіть якщо особисто ніколи не були у відкритому космосі, і не спостерігали її збоку. Ми віримо, що в даний момент наші приймачі охоплені павутинками безлічі радіосигналів, чи віримо віримо, що у розетці є струм, якого не бачимо.

Сьогодні ми вшановуємо не лише історичну подію, яка дісно мала місце в людській історії. По праву це можуть робити лише греки. Саме там, у Константинополі, у Влахернському храмі у Х столітті двом праведникам на імення Андрій Юродивий та Епифаній з’явилась Пресвята Богородиця, яка під час молитви віруючих й сама стала на молитву і довго молилась разом з усіма, по чому зняла покривало зі своєї голови, та й покрила ним усіх молільників.

Сьогодні це свято може, і власне, повинно стати для нас добрим свідченням Господнього промислу щодо нас - своїх дітей. Створивши світ, Бог не покинув його, не залишив нас сиротами, але невидимо перебуває з нами через Святі Таїнства, через Церкву, через Святих угодників Своїх, а найперше, за посередництвом Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, яка прославляється нами навіть “чеснійшою від херувимів”.